(no subject)

[risha_cq]

Мы – бессмысленные городские марионетки, смотрим в будущее сквозь смог-вату, ждем зарплату и ходим в Потату…

О, Боже, как же стыдно хотеть простора, когда денег и сил уже нет, впереди – лишь дверь, до нее: «ты должна» и жилых всего метров сорок….

Надо бы быть  как все, да и давно пора бы. Оглянешься: ну не могу как они, не хочу, в кого превратишься? Не женщины вокруг – бабы…

Поругаться с ЖЕКом бесцельно, гавкнуть в транспорте, посигналить самодовольно. На нелюбимой работе, выскочив на повороте из алгоритма, на секунду закусить до крови губу больно….

Я боюсь умереть каждый миг вот так некрасиво, на кровати, с ключами в двери, в полуметре от телефона, одна. Ты хотела хозяйкой себе быть и жизни? Пожалуйста, на….

Comments

[o-lesenok.livejournal.com]

Так красиво написано, що і писати щось - ніби як марати папір. Просто красиво, але я в це не вірю.
Так само як не вірю в те, що в тебе може взагалі щось зламатись. Таких крепучих ще пошукати. Ти ж притягуєш людей як магнит саме своює впевненістю, своєю внутрішньою силою і мудрістю.
Мала, я не знаю, що там трапилось, але я знаю, що воно тебе ще більше закалило. І ти тепер як дамаська сталь )))

П.С. гг...таки відкрила для коментів пост...
ггг...значить життя налагоджується...

[risha-cq.livejournal.com]

Самое странное, Лесь, что ничего не случилось ТАКОГО...
да и не закрывала я посты для комментов :-)

[o-lesenok.livejournal.com]

а, ну для для мене це нормально. все що повязано з технікою в мене викликає дикий ужас, тому не дивно, що в мене не вийшло відкоментити )))
буває)))
те що не трапилось ТАКОГО, так це ж гуд. є ще один привід порадіти)))